Проблемам тертя і зносостійкості металів посвячено чимало робіт теоретичних і експериментальних. Згідно з уявленнями сучасної фізики міцності матеріалів їх руйнування є заключною фазою складного багатоетапного процесу пошкоджуваності, що закономірно розвивається на атомарному, нано-та мезоскопічному рівнях (див., наприклад,[1-3]). Саме перебіг фундаментальних термофлуктуаційних процесів на вказаних рівнях організації матерії [4] зумовлює незворотні зміни структури кристалів задовго до появи зовнішньо спостережуваних проявів їх руйнування–утворення тріщин, частинок зносу і т. п. Дискретний процес накопичення пошкоджень кристалічної ґратки на макрорівні проявляється як неперервний процес збільшення внутрішньої енергії деформованої внаслідок тертя поверхні кристалу [5].