Вступ. Патологія аортального клапана у новонароджених і немовлят є важливою проблемою у кардіохірургії, оскільки фібрознозмінений і диспластичний клапан тяжко піддається пластиці. Мета роботи. У даній статті зроблено аналіз результатів пластики аортального клапана аутоперикардом у новонароджених і немовлят прооперованих у нашому Центрі. Матеріали та методи. За період з 2009 по 2016 рік у 10 пацієнтів віком до 1 року була виконана відкрита аортальна вальвулопластика з подовженням чи заміною стулок аутоперикардом. Вісім з 10 пацієнтів перенесли балонну вальвулопластику в періоді новонародженості. Серед 10 пацієнтів у 7 (70%) використали свіжий аутоперикард, у 3 (30%)–аутоперикард оброблений глютаральдегідом. Медіана віку склала 1, 77 міс (від 6 діб до 11, 5 міс), два з 10 пацієнтів були новонародженими. Середня вага 4, 8±1, 9 кг (від 2, 9 до 8, 4 кг). Результати дослідження. Під час операції у 5 (50%) пацієнтів було виконано подовження стулки аутоперикардом і у 5 (50%) заміна однієї чи двох стулок аутоперикардом. Вісім пацієнтів (80%) з десяти мали реоперації на аортальному клапані, медіана часу реоперації склала 3 роки (від 0 до 5 років). Госпітальної летальності не було, віддалена летальність склала 1 (10%). Висновки. Свобода від реоперації після пластики аутоперикардом склала 20%. Більшість пацієнтів 8 (80%), що були прооперовані з використанням аутоперикарду перенесли 12 операцій у віддаленому періоді. Отже пластика аортального клапана перикардом повязана з високим ризиком реінтервенцій.