У дослідженні взяли участь діти віком 8—9 років: 31 дитина з олігофренією в ступені легкої дебільності, 28—із затримкою психічного розвитку (ЗПР) і 28 учнів, які не мають порушень інтелекту. Для оцінки психомоторного розвитку використано комплекс тестів на статичну коор ди націю рухів, швидкість руху тіла, на ручну швидкість, на ритмічність рухів, на рухову пам'ять, мімічний тест і методика Рея. Трактування рухової недостатності про ведено в світлі рівневої теорії організації руху НА Берн штей на. Аналізували вплив психомоторики на шкільну адаптацію, в зв'язку з чим були виокремлені групи дітей з несприятливим перебігом адаптації (виразні тривалі невротичні реакції, почастішання гострих захворювань, поява декількох функціональних розладів або хронічних захворювань). У тестах на статичну координацію рухів (характеризує руброспінальний рівень організації руху), ручної вмілості (пірамідно-стріарний і кортикальний рівні), на ритмічність рухів і в тесті Рея (кортикальний рівень) виявлено достовірно гірші результати при ЗПР і олігофренії, ніж у конт ро лі.

При олігофренії встановлено порушення динамічної координації, недостатня швидкість і спритність (слабкий розвиток таламо-палідарного і пірамідно-стріарного рівнів просторової організації рухів). Ці діти також значно гірше виконували тест на рухову пам'ять і мімічний тест, що характеризують кортикальний рівень. Цікавим є зіставлення результатів з даними НП Вайзма на (1976). Цей автор, використовуючи ті ж методи в аналогічній віковій групі, на відміну від нас виявив значущі відмінності між олігофренами та інтелектуально збереженими дітьми лише за показником ручної вмілості. Інші розбіжності починали маніфестувати в старшому віці (з 12—13 років). Очевидно, характерний для сучасних умов більш ранній і різкий прояв відмінностей психомоторного статусу між дітьми з розумовим недорозвиненням і їх здоровими однолітками віддзеркалює патоморфоз інтелектуальної недостатності. Він пов’язаний, імовірно, з почастішанням перинатальних уражень центральної нервової системи і, відповідно, неврологічних порушень. Аналіз особливостей порушень психомоторики за лежно від характеру шкільної адаптації за тестом на ста тичну координацію рухів у всіх групах дітей не виявив суттєвих відмінностей. Результати мімічного тесту, тестів Рея, швидкості руху тіла і рук, ритмічності рухів, рухової пам'яті у дітей з несприятливим перебігом адаптації виявилися достовірно гіршими.