Криміналістичне наукове знання перебуває у постійному русі та адаптації до потреб практики боротьби зі злочинність. Розширення засобів та методів криміналістики відбувається за рахунок запозичення наукових ідей з інших галузей науки і техніки, використання досягнень науково-технічного прогресу та використання нових форм комунікації і взаємодії членів суспільства між собою з задля якісного вирішення завдань боротьби зі злочинністю. Важливим розділом криміналістики є четвертий її розділ–криміналістична методика розслідування кримінальних правопорушень, яка накопичує у собі та пристосовує напрацювання інших трьох розділів з метою вирішення конкретних завдань щодо забезпечення співробітників правоохоронних органів дієвими комплексними методичними рекомендаціями зі здійснення розслідування окремих видів чи груп кримінальних правопорушень. У статті досліджується питання існування певних тенденцій розвитку положень криміналістичної методики. Здійснено спробу визначити існуючі сьогодні тенденції, зокрема такі, як: подолання «кризи у криміналістиці», про яку вже тривалий час пишуть вчені-криміналісти; переосмислення системи положень криміналістичної методики; розширення кола субʼєктів використання загальних та окремих положень криміналістичної методики; формування окремих методик розслідування воєнних злочинів; зародження цифрової криміналістики і закономірне проникнення даних положень у розділ криміналістичної методики. Проаналізовано певні особливості даних тенденцій та їх вплив на науку криміналістики у цілому. На основі узагальнення наведених тенденцій, що притаманні такому розділу криміналістичної науки, як криміналістична методика розслідування кримінальних правопорушень, подано авторське бачення перспективних напрямів здійснення подальших методичних розробок з метою актуалізації існуючих наукових напрацювань та розробки нових положень, що є необхідними в умовах сучасної практики боротьби зі злочинністю.