Проведені скринінгові дослідження з виявлення антигіпоксичної активності серед 10 оригінальних похідних 3, 2’-спіро-піроло-2-оксіндолу на моделях гострої нормобаричної гіпоксичної гіпоксії з гіперкапнією та гострої асфіксії дозволили виділити серед 10 оригінальних похідних вказаного ряду сполуку з лабораторним шифром R-86, яка виявляла протигіпоксичні властивості в умовах даного патологічного стану. Її превентивне внутрішньошлункове введення у дозах 10 мг/кг (на моделі гіпоксії з гіперкапнією) та 5 мг/кг (в умовах гострої асфіксії) сприяло збільшенню тривалості життя тварин та біоелектричної активності серця щурів у заданих умовах відносно контролю відповідно на 33, 7%(p< 0, 05) та 12, 1%. Враховуючи особливості розвитку ішемічного каскаду таких патологічних станів, як інсульт та інфаркт міокарда, де гіпоксія займає ключове місце, можна стверджувати, що сполука R-86 є перспективною для подальшого вивчення її ефективності при гострій церебральній та кардіальній ішемії.

Відомо, що гіпоксичний процес обов’язково супроводжує будь-який прояв ішемічного ураження тканин. Церебральний інсульт та ішемічна хвороба серця не є винятком. Гіпоксія є одним із провідних механізмів ушкодження головного мозку та серця у хворих із гострим порушенням мозкового кровообігу (ГПМК) та інфарктом міокарда (ІМ), що призводить до незворотних змін у нейронах та кардіоміоцитах [3, 12, 13]. Оскільки головний мозок та серцевий м’яз відрізняються високим рівнем споживання кисню і великою чутливістю до його дефіциту [1, 14, 15], навіть в умовах достатнього насичення крові киснем і за нормальних показників центральної та вінцевої гемодинаміки в осередку ішемічного вогнища клітини страждають від гіпоксичного енергодефіциту [2, 7]. Останнім часом все більше уваги приділяється дослідженню препаратів, які здатні підвищувати стійкість нейронів та міоцитів в умовах гіпоксії, антигіпоксантам [6-10].