Мета. На підставі відомих уявлень про крижово-клубовий суглоб (ККС), результатів власних біомеханічних досліджень методом скінченних елементів особливостей цього суглоба, його зв’язок і м’язів-стабілізаторів, їхньої клінічної верифікації розробити концептуальну модель пато-і саногенезу артрозу ККС. Методи. Об’єктом моделювання була система ККС як ланка, що з’єднує хребет і таз. За основу передбачуваної концептуальної моделі взято модель М. Panjabi виникнення хронічного поперекового болю в разі часткового ушкодження зв’язок, що призводить до порушення функції м’язів. Результати. Розроблено нову концептуальну модель розвитку артрозу ККС, в якій ми намагалися врахувати обмеження наявних моделей стабільності ККС і появу хребтово-тазового болю, виникнення дисфункції та розвитку артрозу ККС. Модель побудована за результатами власних досліджень. Доведено, що у хворих на артроз ККС є асиметрія ширини суглобових щілин, нахил крижів і таза, ротація крижів, гіперлордоз у хребтовому руховому сегменті LV–SІ. Це призводить до зсуву горизонтальної осі ротаційної рухомості крижів щодо тазових кісток і, відповідно, виникнення, з одного боку, нестабільності ККС, а з іншого,—функціонального блока. Унаслідок цього виникають ушкодження зв’язок-стабілізаторів ККС, біль і порушення функції м’язів-стабілізаторів суглоба і дегенеративні зміні в його елементах. Розроблена модель дає змогу пояснити зміну патерна м’язової відповіді в пацієнтів із порушенням біомеханіки ККС за умов артрозу. Чим більше змінюється біомеханіка ККС, тим більше спотворюється патерн м’язової відповіді. Висновки. Розроблена концептуальна модель пояснює багато клінічних проявів артрозу ККС і допоможе кращому розумінню механізму виникнення хребтово-тазового болю за таких умов, дозволить поліпшити результати діагностики та лікування.