В статті здійснено спробу визначити ключові суспільно-політичні детермінанти, які перешкоджають інтеграції екологічного питання в політичний простір сучасної України: 1) низький рівень політичної компетентності лідерів «екопартій», внутріпартійна боротьба, нездатність до політичних альянсів і компромісів з крупними політичними гравцями та відверті спекуляції на екологічній тематиці, – все це призвело до того, що партії «зелених» були дискредитовані в очах українських виборців; 2) декларативно-формалізоване ставлення політиків до екологічної проблематики, здебільшого у передвиборчих програмах українських політичних партій екологічні аспекти відображено популістично, формально та декларативно, а екологічне законодавство та механізми його реалізації є недосконалими і на практиці не вирішують екологічних проблем; 3) екологічний патерналізм українців, попри визнання пріоритетності екологічного питання та усвідомлення особистої відповідальності за екологічне майбутнє, українцям притаманний патерналістський підхід – прагнення перекладати відповідальності за вирішення екологічні проблеми на владу, індекси довіри до якої критично низькі; 4) «рутинізація державної кризи», трансформаційні процеси українського демократичного державотворення, що супроводжуються системними кризами в політичній, економічній та соціальній сферах–призвели до того, що екологічне питання було витіснене на периферію політичного життя. Констатовано, влада повинна дивитися на всі інші сфери життя крізь призму екологічної політики, а відповідальність за екологічне майбутнє України є двостороннім обов’язком – політиків і виборців, зволікання ж з вирішенням екологічних проблем неминуче призведе до масштабної «екологічної кризи». В статье предпринята попытка определить ключевые общественно-политические детерминанты, которые препятствуют интеграции экологического вопрос в политическое пространство современной Украины: 1) низкий уровень политической компетентности лидеров «екопартий», внутрипартийная борьба, неспособность к политическим альянсам и компромиссов с крупными политическими игроками и откровенные спекуляции на экологической тематике - все это привело к тому, что партии «зеленых» были дискредитированы в глазах украинских избирателей; 2) декларативно-формализованное отношение политиков к экологической проблематике, в основном в предвыборных программах украинских политических партий экологические аспекты отражены популистски, формально и декларативно, а экологическое законодательство и механизмы его реализации несовершенны и на практике не решают экологических проблем; 3) экологический патернализм украинский, несмотря на признание приоритетности экологического вопросы и осознание личной ответственности за экологическое будущее, Украинская присущ патерналистский подход - стремление переводить ответственности за решение экологических проблем на власть, индексы доверия к которой критически низкие; 4) «рутинизация государственной кризиса», трансформационные процессы украинского демократического государства, сопровождающиеся системными кризисами в политической, экономической и социальной сферах-привели к тому, что экологический вопрос было вытеснено на периферию политической жизни. Констатировано, власть должна смотреть на все другие сферы жизни сквозь призму экологической политики, а …