Погіршення репродуктивного здоров’я населення та зростання кількості безплідних подружніх пар є нагальною проблемою таких країн, де спостерігається депопуляція. В Україні, яка за прогнозами ООН входить у десятку країн Європи, в яких населення зменшиться до 2050 року більш, ніж на 15%[1], приблизно кожне п’яте подружжя не може мати дітей. При цьому, виявлена тенденція до поширення чоловічого безпліддя [2, 3], ефективність лікування якого складає лише 16–32%[4, 5]. У 50% пар із незапланованованою бездітністю аномальні параметри сперми вказують на етіологічну роль у цій проблемі чоловічого фактору [6]. Збільшення відсот ку останнього пов’язана з погіршенням якості сперматозоїдів, у тому числі, зі зниженням запліднювальної здатності [7–10], що може бути наслідком порушень не тільки у самих гонадах (гаметах), а й в інших органах репродуктивної системи, зокрема, передміхуровій залозі (ПЗ), що як само по собі, так і у сукупності може знижувати плідність чоловіків. Внаслідок хронічного запалення ПЗ нерідко змінюється обмін статевих гормонів, що веде до андрогенно-естрогенного дисбалансу, до відхилень в утворенні та транспорті, погіршення якісних і кількісних показників сперми—виникають порушення відтворювальної функції [11, 12].