Стаття присвячена аналізу сучасних наукових досліджень в історії педагогіки і вітчизняної школи, опису педагогічних технологій духовно-морального виховання дітей у вітчизняній школі початку ХХІ ст., технології комуністичного виховання радянського періоду, соціально-виховні технології ХХ ст. Характеризується вітчизняна педагогіка і школа у контексті цивілізаційної виховної стратегії. Виховання розуміється у широкому значенні поняття, коли в його систему входять і освітні структури, і різні типи виховання – родинне, шкільне, духовно-моральне, суспільне як суто виховні технології. Виховання особистості як процес формування у неї соціально значущих рис шляхом спадкового засвоєння минулого досвіду для наступного активного та свідомого виконання певних суспільних функцій у різноманітних сферах діяльності, а також нових знань і умінь для самостійної орієнтації в житті, безпосередньо пов’язане з культурою цивілізацій. (The article analyzes the current research in the history of education and the national school, describing pedagogical techniques of spiritual and moral education of children at the national school at the beginning of twentyfirst century, communist education technology of the Soviet period, social and educational technology of the twentieth century. National education and the school in the context of civilizational educational strategy are haracterized. Education is understood in a broad sense the concept when this system includes educational structures, and various types of education – family, school, spiritual, moral, social as purely educational technology. Individual education as the formation of his or her socially important traits inherited through the assimilation of past experience to the next active and conscious fulfillment of certain public functions in a variety of fields, as well as new knowledge and skills for self-orientation in life is directly related to the culture of civilizations.)