У психологічній науковій літературі до чинників розвитку стресу відносять: 1) Вроджені особливості організму і ранній дитячий досвід, що включають генетичну схильність, характер перебігу вагітності у матері, тип вищої нервової діяльності та ранній дитячий досвід (згідно з психогенетичними дослідженнями, реакції людей на ті чи інші фактори середовища на 30-40% визначаються генами, отриманими від батьків, і на 60-70% залежать від виховання, життєвого досвіду, тренування, отриманих навиків, вироблених умовних рефлексів і т. д.); 2) Батьківські сценарії. Засвоєний в дитинстві стресовий сценарій «запускається» майже автоматично; 3) Особистісні особливості, які включають характер людини і риси особистості, рівень самооцінки, спрямованість людини, її установки і цінності; 4) чинники соціального середовища, які включають соціальні умови, умови праці та ближнє соціальне оточення; 5) когнітивні чинники включають рівень сенситивності, вміння аналізувати свій стан і фактори зовнішнього середовища, минулий досвід і прогноз майбутнього.